Головна / Новини / Завітайте у прекрасне село Стопчатів — батьківщину Дмитра Павличка!

 

Рівно посередині між містом Косів та залізничною станцією Коломия, знаходиться село Стопчатів. Воно було засноване ще в 1416 році. Але це лише офіційна дата коли село вперше згадали в літописах. На території села знайшли поселення бронзової доби, адже з давніх-давен ці мальовничі місця з щедрою природою манили до себе поселенців. Вони селилися тут незважаючи на те що життя тут досить важке та небезпечне.

В 1610 році село придбав у власність Матій Яблоновський, котрий купив його у попереднього власника Влодка. Сказати що село виграло від зміни господаря, навряд чи можна. Здається що в ті часи пани змагалися хто вигадає кращі способи того як гнобити своїх селян, котрі не мали майже ніяких прав. Панщину, можна порівняти хіба що з рабством, адже пани дійсно не знали міри в гнобленнях. Зрештою дійшло до того що люди були змушені працювати на панщині з ранку до вечора чотири дні в тижні. На власне господарство в них майже не залишалося часу. Але пани на цьому не зупинялися, вони ще збирали з людей десятину, а також обтяжували громаду різними повинностями котрі селяни повинні були виконувати в вільний час.

Звісно такі обставини ставали причиною повстань що спалахували на Гуцульщині, жителі села Стопчатів ніколи не залишалися осторонь, і підтримували своїх земляків. Згодом багато селян пішло в опришки, щоб боротися за волю для свого народу. За усними переказами село Стопчатів відвідував також знаменитий та овіяний легендами вождь опришків Олекса Довбуш.

Коли було скасовано панщину, селяни трохи відчули полегшення, але не надовго, бо пани наклали на них великі податки. Але все рівно на честь скасування панщини в селі встановили пам’ятний хрест., котра також принесла селянам багато лиха. Майже півсотні жителів села Стопчатів загинули в лавах УПА, а дві з половиною сотні були репресовані за те що підтримували повстанський рух. Червоний терор що був тут залишив невиліковні шрами на серцях селян, котрі ніколи не загояться, адже сотні патріотів постраждали лише через те що хотіли незалежності свого краю. Навіть зараз в селі могила січового стрільця Мельника ніколи не залишається без квітів, в селі Стопчатів навіть є пам’ятник в сотенному УПА Василю Скригунцю, котрий селяни поставили за власні кошти. Адже гуцульська земля пам’ятає своїх героїв, і пам’ять про них назавжди залишиться в серцях земляків.

Кожен напевно знає що традиції гуцулів досить відрізняються від традицій східної України. Цьому є досить багато пояснень, по перше, життя в горах сильно відрізняється від життя на рівнині, також ці землі належали полякам, котрі також внесли свою частину звичаїв. Але все рівно, гуцули незважаючи на зміни влади зуміли зберегти більшу частину своїх корінних звичаїв.

Яскравим прикладом цього може стати село Стопчатів Косівського району. Якщо в східних областях наречена зараз завжди в білому платі, а наречений завжди в класичному костюмі, то в селі Стопчатів зовсім інакше. Тут весілля проходить не за класичною схемою міста, котру наслідують більшість сіл, а так як проходило сотні років тому. Наречена та наречений одягнуті в національні костюми, завжди ручної роботи, їдуть вони до церкви не на машині, а на конях. Також тут ніколи не виникає питань про те де буде проходити весілля, та скільки буде запрошено гостей, адже до весілля головною вважається наречена, вона і має останнє слово в усьому що стосується організації весілля. Але після весілля головою сім’ї вважається чоловік, відтепер він буде вирішувати всі питання.

Святий Вечір в селі Стопчатів також відрізняється від того що ми звикли бачити на рівнинній Україні. Тут ввечері не ходять вертепи, а просто колядники. Причому кожна вікова категорія селян колядує по своєму та у свій час. Понад вечір, коли на небі нарешті з’являється перша зірка, по селу починають снувати зграйки дітлахів, котрі ходять колядувати від хати до хати. Через декілька годин вони йдуть нарешті додому спати, колядувати починають старші люди. Молоді нежонаті хлопці йдуть колядувати до дівчат, а старші люди котрі вже мають сім’ю ходять колядувати до родичів та сусідів. Колядування продовжується до ранку, і на Святий Вечір сплять лише діти, всі інші жителі села Стопчатів колядують. А потім за три дні Різдва, настає час вертепів, котрі не обминають жодну хату. Гуцульські вертепи, це справжнє художнє дійство, котре розповідає про саму суть Різдва. Таких театралізованих вертепів не можна зустріти ніде інде, тільки на Гуцульщині, де люди надзвичайно талановиті.

Можна довго розповідати про відмінність традицій, адже такий самобутній та волелюбний народ як гуцули завжди збереже для себе тільки найкраще. Варто побувати в селі Стопчатів, і на інших святах, адже тут можна побачити, як дійсно люди святкують від душі.

Варто приїхати в село Стопчатів, аби подивитися на те як потрібно шанувати героїв і на традиції цього прекрасного села.

Село Стопчатів, чудове місце для того щоб добре відпочити, а також культурно збагатитися. Село Стопчатів має досить велику кількість історичних пам’яток, найстарішою з поміж них є стоянка бронзової доби, котру знайшли археологи на території села. Це доводить те що на цих землях давно почали селитися люди, котрих приваблювала краса та щедрість природи. Це були не кочовики, адже вони жили осілим способом життя, можливо це поселення далеких предків сучасних гуцулів.

Також неподалік села Стопчатів в урочищі Фабрика є руїни замку, котрий побудували ще до Середньовіччя. Зараз від замку залишилося декілька найміцніших стін, все інше напевно було зруйновано під час однієї з війн, або кочовиками. Історія ще раз довела, що може вижити лише народ, а його творіння час та вороги зруйнують.

Цікаво також подивитися на пам’ятний хрест що є в селі Стопчатів. Його встановили селяни на честь скасування панщини, адже тоді вони пройшовши віки поневірянь нарешті отримали волю. В селі є також дві дерев’яні церкви, котрі є пам’ятками архітектури, нещодавно одна з них відсвяткувала 185 років. Навіть у важкі післявоєнні часи, коли церкви на Гуцульщині закривали та перетворювали на склади, селяни не дозволили сплюндрувати церкву, хоча через це було вислано до Сибіру не одну людину.

В селі Стопчатів також є могила січового стрільця Мельника, котрий загинув у 1919 році, а також пам’ятник сотенному Скригунцю, також відомому як «Гамалія», біля цих пам’яток завжди стоять свіжі квіти, селяни ніколи не забувають відважних героїв котрі склали голови в важкій та нерівній боротьбі за волю для своєї землі. Навіть незважаючи на пропаганду СССР котра прирівнювала воїнів УПА до зрадників, в селі виросло покоління котре не забуло подвигів своїх предків, та готові повторити їх ставши на захист свого народу.

Саме село Стопчатів, також красиве та колоритне, тут збереглося ще досить багато старих гуцульських хатин, котрі вже також напевно було б зробити пам’ятками архітектури, аби наші нащадки могли побачити як раніше жили люди.

Варто відвідати село Стопчатів, аби подивитися на його пам’ятки архітектури, а також ближче познайомитися з гуцульською культурою. Адже це надзвичайно волелюбний народ, котрий ніколи не поступався неприятелеві, можна знищити гуцулів повністю, але зробити їх жадібними та злими ніколи не вдасться.

 

Share This

 
 

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *